Хай буде мир на всій землі !!!

До вашої уваги працівники бібліотеки підібрали низку віршів про мир в Україні та світі.

ЗБЕРЕЖИ, БОЖЕ, УКРАЇНУ!

Відчутно, Боже, ясне з неба — Твоє старання, Отче наш! У милосерді твОїм є потреба Не покидай в пекельний час. Не залишай без даху, просим Нужденного, де б він не був. Не дай текти соленим росам По лицях діточОк й батьків... Не дай уцІлити в сестру і брата На фронті рідні, там нема чужих. Хай кривдник понесе заплату То він посіяв смертю — смертний гріх. Прости, коли біда тебе взиваєм Й волаєм душами усі — прийди... Розп'ята Україна у вогні палає, Спаси Вітчизну, Боже, сохрани... АМІНЬ.

Війна

Недавно ми гулять ходили У парк до братської могили. На всю алею тополину Там пам’ятник стоїть: солдат Тримає на руках дитину І фронтовий свій автомат. В могилі сплять бійці-герої, Що віддали життя за те, Щоб не було війни нової, Не згасло сонце золоте! Щоб не окоп чорнів на ниві — Хліба цвіли, мов килими, І щоб веселі та щасливі У дитсадок ходили ми! Щоб виростали ким захочем: Хто — трактористом на полях, Хто — будівельником робочим, Хто — прокладе на Місяць шлях!.. Поклали на могильні плити Свої букетики малі… Ми хочемо без воєн жити! Хай буде мир на всій землі! (І. Нехода) *** Спи, моє миле малятко! Нічка надходить уже. Знай, на кордоні твій татко Спокій тобі береже. Ти ось лежиш у постелі, В хаті добро і тепло. Татко в вушанці, в шинелі,— Снігом кордон замело. Та і в мороз, і в негоду Всі вартові на посту, Мир бережуть для народу, Землю твою золоту: Щоб у дитячім садочку Дітям у радощах жить. Час уже спати, синочку. Татко твій сон сторожить! (М. Познанська) *** А знаєте, війна колись закінчиться І з часом відбудуються міста, Але ніколи більше не повернуться Всі ті, кого забрали небеса, Їх вже немає, безліч їх загинуло, Але за що? Чому така ціна? Вони на небі мабуть, поруч з ангелами, Їм там спокійніше, бо на землі війна, Це все так боляче, що серце розривається, Де правда і в чиїх руках життя? Чому війна лише простих людей торкається? А для політиків здається просто гра… Знову до неба я з молитвою звертаюся, Благаю Боже, спокою пошли, Щоб моя рідна серцю Україна Не знала більше пострілів війни, А знаєте, війна колись закінчиться І тільки спогади залишаться в серцях, Благаю Боже, збережи мою країну, Молюсь до Тебе, збережи усім життя… (М. Скочиліс) *** Цвіте калина коло хати... Навкруг квітує вся земля... Це - Україна, моя мати, До мене словом промовля: «Поглянь навколо, моя доню, Який прекрасний рідний край! Склади в молитві ти долоні, У Бога доленьки прохай.» Створив Господь мою Країну, Нам для життя подарував. До Бога я думками лину, Прошу, щоб щастя він їй дав. «Хай буде мир для України!» - Всі просять: доньки і сини. Молитви наші Богу линуть, Щоб більше не було війни. Хай квітне наша Україна, Буяє золотом ланів! До Бога пісня наша лине... Йому присвячений той спів. (Н. Карпова) *** А в небі синява така — безмежна! А в світі — сонце, літечко, тепло! Годує діток пташка обережна І хоче, щоб дитя її росло. І хоче на крило його підняти, І показати пташеняті світ. А мати хоче сина пригортати, Він молодий, йому так мало літ, Та син її за рідний край воює, Щоб жити мирно в селах і містах. А на солдата ворог скрізь чатує, Стріляє в спину, з засідки в кущах… А в сина ж очі, як волошки в житі, А голос сина в серденьку бринить… Він тільки-тільки починає жити, Та ниточка життя урвалась вмить. І він упав, а погляд в синє небо, Та світ відразу стих і почорнів… Вставай, синочку, не лежи, не треба, Ти ж так співав, ти ж жити так хотів… Вставай, синочку, буде все, як треба, Ми у квітучі підемо поля… Сполохана душа злетіла в небо І застогнала матінка-земля — Дітей вона не хоче хоронити… А дні стоять погожі і ясні. Людським синочкам треба жити, жити, Дітей ростити і співать пісні. А небо, мов красуня синьоока, Заманює і кличе в синю даль. Іде війна підступна і жорстока Та обкрадає матерів, на жаль… Вам нащо війни, люди, схаменіться. І з миром йдіть в чарівне майбуття. Всевишньому доземно поклоніться За кожну-кожну мить свого життя. (Н. Красоткіна) *** Весна летить, а миру все немає, Іде війна… І скільки ж буде йти? Агресор нищить все, людей вбиває, Збирається і далі бій вести… А ми всі стоїмо і миру ждемо, Втрачаємо людей своїх щодня. Гру із Росією-агресором ведемо, Хоч знаєм — перемовини дурня. Нам ворога знешкодити потрібно, Розбити, щоб і духу не було. Загнати якнайдалі принагідно І щоб за ним аж вітром загуло. (Н. Красоткіна) *** А надворі сонечко і весна. І не скажеш, начебто, що війна. Тільки в серці щем, а в очах – сльоза, Бо далекі гупання – не гроза. Бо шляхами рідними ворог йде, За собою смерть і біду веде. Та не стане плакати наш нарід – Бо ми сильний, мужній, козацький рід! Разом переможемо! Слава Україні! (І. Тарасенко) *** Живи, Вкраїно!!! Вір у майбуття! Долай незгоди, прикрощі і зради, Хай Віри промінь дасть тобі життя, Заб’ється серцем чесної громади. Живи, Вкраїно!!! Квітни величаво! З тобою вірні дочки і сини! Летить, як голуб, гордість, честь і слава! Калини цвітом хрещені вони. Живи, Вкраїно!!! Зраду як прощати?.. Народу голос – він, як дзвін, живий! Прийшла пора ганебний жах здолати, І ти сьогодні осторонь не стій! Живи, Вкраїно!!! Земле наша рідна! Принижень годі і страху тобі… Твоєму небу з пшеницями видно, Як твоя ВОЛЯ дістається в боротьбі. Хай зійде сонце вранішньо і мирно, Ти волелюбна, ти – моя сім’я, Живи, Вкраїно!!! Ти живи, Вкраїно!!! Хай буде доля, як ясна зоря. (Л. Яцура) *** Скрізь плач, і стогін, і ридання, Несмілі поклики, слабі, На долю марні нарікання І чола, схилені в журбі. Над давнім лихом України Жалкуєм-тужим в кожний час, З плачем ждемо тії години, Коли спадуть кайдани з нас Ті сльози розтроюдять рани, Загоїтись їм не дадуть. Заржавіють від сліз кайдани, Самі ж ніколи не спадуть! Нащо даремнії скорботи? Назад нема нам воріття! Берімось краще до роботи, Змагаймось за нове життя! (Л. Українка) *** Над світом мир, як арка золота, З кінця в кінець поблискує дугою! Розправившися з силою лихою, Співай пісні, веселі сій жита! На цілий світ народнії уста Промовили: кінець тяжкому бою! І ми йдемо зеленою тропою Туди, де сяє всіх віків мета. О, праці й поту ми не боїмося! Хай час і труд побілять нам волосся, Ми юності нікому не здамо! Над світом мир – і наша Україна, В сім’ї орлиній молодість орлина, На Дніпробуд поставила кермо. (М. Рильский) *** Поклавши в мед полин-отрути – Він джерелом здоров’я вже не може бути, Отак і люди в співвідносинах своїх: Не може бути миру, коли в руках батіг. (Г. Акулов) *** Ранo-вранцi на світанку босими ногами Йшлa дo Богa Українa тиxo з молитвами. Одягнувши вишиванку, розпустилa коси Щоб просити Богa сили i кращої долi. Вітер коси розплітає – суне чорна хмapa. Впала вона на колінa i Йогo питалa: -Зa щo менi така кapa? Чим я завинила? Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили? Дзвони дзвонять вжe щоденнo …днями і ночами… Сини мої полягли…вкритo вce хрестами… -Чи я тобi не молилась? Чи дітей нe вчилa любить землю і Тебe? Прошу дай нам сили! -Скажи мені , Отче милий, скільки щe терпіти? -Як синів уберегти? Скільки щe молитись?! …І почувся з неба глас: -Встань! Вжe скopo , милa! Той хто хтів здолать тебe – сам ляже в могилу. Потерпи ще трішки ти – Я загою рани. Бо Я чув всі молитви – Мир скоро настанe! Воля й доля в твоїм домі , повір скоро буде! А ворогa не пробачать анi Я – нi люди! (С. Українець) *** А мир такий крихкий, як порцеляна, Немов кришталь, що б’ється на друзки. Хоч пісня щастя всім така жадана… То ж хочеться, щоб мир був на віки. Бо коли мир, тоді сміються діти, Бо є в них тато, мама, хліб, сім’я… Й дорослим також є чого радіти: Є мрія, щастя, пісня солов’я… Є тиша, спокій, сонце, мирне небо, Краса довкола, творчості політ… І все тоді прекрасно, все, як треба! І ти щасливо йдеш у білий світ… Коли ж війна, тоді усе жахливо, Бо смерть чигає в кожному кутку, Як вижити? Бо щезнути — не диво… Здригається дитя у сповитку… А поруч мертва бездиханна мати, І батько десь на полі бою впав… Нема кому дитинку обійняти, Бо цілий світ у вир страшний попав. Була ж можливість всім у мирі жити, Та хтось порушив цього часу плин. Бо захотілось світ йому спалити, І він забив у мир глибокий клин. (Н. Красоткіна) *** Ну, от… Закінчується свято… Відгомоніло, відгуло. Було цікавого багато, Та відійшло, вже відійшло. Чекає всіх людей робота: І дача, й грядочка, й поля. Засіяти ж усе охота, Чекає рук людських земля. І треба вчасно все зробити, Бо дні гарячі у весни. Аби лиш в добрім мирі жити, Щоб не було у нас війни. Та ворог лютий не дрімає, Вбиває, нищить і краде. Війська посилено збирає, Зупину їм нема ніде… А нам же — сіяти й садити, Нам будувати і цвісти. А нам би просто в мирі жити, До зоряної мрії йти… (Н. Красоткіна) *** А по Україні мальви зацвітають Різнокольорові — прямо в небеса… Всіх людей до миру й щастя закликають — На Землі чудовій скрізь така ж краса! А війна цю землю чарівну плюндрує, Косить автоматом мальви під вікном І людей вбиває, все довкіл руйнує, І зникають мрії з вогняним стовпом. Мальви в синє небо квіти простягають, (в нас були ці квіти символом життя). Миру в неба просять, у людей благають, Бо в людей не буде потім майбуття… (Н. Красоткіна)