З давніх-давен наші бабусі та прабабусі вишивали українські рушники. Цей процес увінчувався особливим таїнством, бо наші предки ніколи не сідали вишивати, хворі або з поганим настроєм. Вони віддавали нитці всю свою любов, позитивні емоції, світлі думки, заряджаючи тканину на добре служіння людям. Часто вишиті рушники називали оберегом родини, їх вішали над іконами, це був невід'ємний атрибут на різноманітних святах та народних гуляннях, ним зустрічали родичів та гостей.
РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКИХ РУШНИКІВ
Найпоширенішими та найпопулярнішими рушниками є весільні. Їх вишивають за особливою технологією, оскільки кожен з них має своє значення і символіку:
Головний рушник. На нього стають наречені під час весільної церемонії.
Іконний. Ним обрамляють ікони, якими благословляють молодих
Союзний. Цим рушником зв’язують руки нареченим.
Гостинний. Ним батьки зустрічають своїх дітей після розпису.
Вишитий рушник раніше увінчували різноманітною символікою – восьмикутною зіркою, як символ Сонця, пуп’янками квітів, як символ продовження роду, калиною та виноградом, що символізувало красу та благополуччя. В сучасності на рушниках часто можна побачити вишитий напис На щастя, на долю, що означає побажання молодим щасливого подружнього життя.
Ще вишивали рушники для:
Хрещення (без жодного чорного стібка).
Великодні рушники оздоблювали хрестами, квітами та птахами).
у далеку дорогу (мати вишивала для сина, коли той покидав рідний поріг).
Будівництва (по закінченню будівництва його дарували майстру).
Для хліба (на ньому завжди стояла хлібина).
Для довгоочікуваних гостей (на ньому підносили гостям хліб та сіль).
На смерть (на таких рушниках труну опускали тіло людини в могилу).
Раніше рушники були в кожному домі, їх поважали, берегли як дуже цінну річ для всієї родини. Дитину ще змалку вчили поважати вишиті рушники, а дівчатка часто спостерігали, як мами та бабусі займалися рукоділлям довгими вечорами.
РЕГІОНИ УКРАЇНСЬКИХ ВИШИТИХ РУШНИКІВ
У кожному з них була переважно свої палітра кольорів, на що впливали різні умови життя, побут та традиції. А також на вибір кольору впливав вік жінок, молодим дівчатам вишивали червоними нитками, а літнім жінкам – синіми.
Умови для вишивання рушника повинні були сприятливим для рукоділля жінок , в цілковитій тиші, наодинці, щоб ніхто їм не заважав. Перед роботою вони заспокоювалися, молилися, поринали в світлі думки, заряджаючи майбутній рушник позитивним настроєм. Адже вважалось, що якщо жінка вишиє рушник з добрими помислами, то він обов'язково принесе власнику щастя і удачу. Чим більше у дівчат було рушників – тим вони вважалися кращими господинями. Тому у таких рукодільниць було багато женихів.
コメント